Мова — це надважливо

У 2001 році на бельгійській залізниці сталася одна із найбільших аварій. Початок трагедії — фраза диспетчера французькою: «Зупини свій поїзд, мій рухається назустріч…». У відповідь інший диспетчер перепросив: «Я не розумію вас. Повторіть, будь ласка, фламандською…». Неважко здогадатися про фінал — два потяги були приречені. У Бельгії три державні мови — нідерландська (фламандська), французька і німецька. Жодна з них не є обов’язковою для ВСІХ бельгійців.

Сталася аварія, яка забрала 8 життів, а іще 12 пасажирів стали каліками. І все тому, що порушений основний мовний принцип: мова має об’єднувати, це один із найсильніших єднальних факторів. Саме вона є тригером для мозку, який розставляє маркери «свій/чужий». Почувши десь у Польщі чи Німеччині українську, ви точно знатимете — своя людина.

Або ж згадайте улюблений пароль-шібболет початку війни — про паляницю-полуницю. Шібболет — це явище, яке дозволяє ідентифікувати приналежність людини до певної мови за допомогою характерних особливостей. Тобто, якщо ви думали, що шібболети придумали кмітливі українці, то вимушені вас розчарувати: про них згадується навіть у Біблії.

Кому як не українцям знати — мова може і роз'єднувати, і розпалювати конфлікти, і навіть призводити до смертей. Через неї сталася  сила-силенна міжнаціональних трагедій, але ніщо більше не здатне створити спільноту десь  на межі свідомості і півсвідомості. Та мова — це не завжди про націю, народ чи державу. Згадаймо полтавське «ля…», харківські «тю» і «тремпель», одеське «тихо ша» — хіба ж не ознака спільноти. За кордоном така ж картина — своя говірка є навіть у британських геїв.

Хочете більше неймовірних історій і цікавих фактів — радимо книжку Рустама Гаджієва «Лінгвістика на карті світу».  Автор охоче ділиться знаннями, і ви отримаєте круту прокачку з історії лінгвістики.

І обов’язково розкажіть про враження на нашій сторінці!